Театр – невігластво і глупота
Я грав чемного актора, я грав психолога, інтелігента, бандита, а на одинці був непоміркованим неврастеніком з ознаками шизофренії і алкоголізму. Однак, я нічим не відзначився, мої ролі були малими, а я малим актором.
Частина 2. Смачна полуниця з гірчинкою. Прелюдія і реалізація на сцені
Тема другого дня фестивалю театрів «Молоко» – істина у дрібницях. Хтось обдумує своє життя через красу природи, хтось не може натішитися матеріальним світом, а хтось створює власний світ через театралізовані ролі.
Частина 1. Погляд в минуле і в майбутнє. Краса і потворність в образі війни
В Одесі вже другий день фестивалю театрів «Молоко». Організатори взяли за ціль змінити думку глядача про театр. Що ж сьогодні актуально?
«Театр «Парадигмаріум» та проект «ROOD» – сремо на гламур»
«Театр «Парадигмаріум» та проект «ROOD» – СРЕМО НА ГЛАМУР!!!
Ось як для нас виглядає війна і вона… без сучасно-виміряної «естетичної» краси…» Такими словами описує війну і новий театральний проект «Rood» режисер, автор ідеї, Олександр Журавель.
Нове театральне шоу від Дмитра Богомазова
Музика, що у недавніх постановках Д. Богомазова («Веселощі сердечні, або Кепка з карасями», «Наше містечко») підживлювала драматичну дію, налаштовувала на атмосферу, спонукала глядача до певної емоції, та просто ставала драйвовим нервом вистави, нарешті вихлюпнулась на поверхню. Свідченням цього є народження мюзиклу «Співай, Лола, співай» в Академічному театрі драми і комедії на Лівому березі Дніпра.
Андрій Приходько: «Театр – це секс. Секс – це партнерство»
На жаль, редакцію попросили видалити інтерв’ю з морально-етичних міркувань. Вибачте, будь ласка, за незручності.
Світ – автобус, а ми в ньому пасажири
Постава драматургії минулих епох чи сучасної хвилі завжди стає своєрідним випробуванням для режисера. Де виникла помилка? Що необхідно допрацювати? Як створити щось нове і не втратити зв’язок з глядачем? Ці питання постійно задають собі митці. Однак, як вже було сказано, кожна постановка – це експеримент, випробування для всіх.
Частина 3. Недитяча проблема дитячого театру
Чому в архівах наших театрів більш за все казкових творів? Звісно, у казці немає нічого поганого. У ній перші уроки моральності і добра. Але примітивне зло і підсолоджене добро не виховує дітей. Переважання виключно позитиву, бажання відгородити дитину від конфліктів, проблем і, найголовніше, від реальності – естетичний канон, який звичайно використовується у дитячих постановках. Вважається, що дитині морально важко сприйняти нещасливий фінал історії.
«Якби випала змога прожити життя ще раз, я б стала актрисою!»
Інколи я починаю сперечатися із критикою в свою адресу і переконувати в своїй правоті, але, коли залишаюся наодинці, то все обмірковую. Не шукаю виправдань, а шукаю причини для того, щоб помилки більше не трапилося. Я завжди хочу чути правду, але, на жаль, не завжди її чую.
Соціальні проекти театру «Птах»: іновації чи синтез європейського досвіду?
В Україні, на жаль, театротерапія залишається переважно прерогативою психологів. Що стосується харківських мистецьких закладів, можемо назвати проекти театру «Арабески» «Театротерапія як метод соціальної реабілітації» 2003, 2004 р. і проект «Лялькотерапія» творчого об’єднання «Ptah» (керівник І. Ципіна).
Частина 2. Недитяча проблема дитячого театру
Що робити, щоб після першого походу в театр дитина не зненавиділа його? Якщо не виростити театралів сьогодні, можна отримати порожні зали дорослих театрів завтра.
Частина 1. Недитяча проблема дитячого театру
«Чому показують тільки казки?
Я хочу дивитися наше життя»
(Маленький глядач після вистави ЦДТ (Москва)).
Скандал. Гайдамаки без козацького духу
Вистава українського класичного драматичного театру «Гайдамаки ХХІ століття» здійснила свій дебют у Тернополі. Фестиваль «Тернопільські театральні вечори. Дебют -2014» став знаковою подією у історії даного театру, адже саме тут відбувся їхній перший вихід на професійну сцену
У молитві за Україну
Завіса опустилась, а глядна зала сповнилась шквалом гучних аплодисментів. Посеред них прозвучав і несміливий емоційний вигук: «Слава Україні!», який підхопили решта. Поштовхом до вияву таких патріотичних почуттів стала вистава «Сон» за Тарасом Шевченком Київського академічного театру юного глядача на Липках у постановці режисера народного артиста України Віктора Гирича
Історія, що змінила моє життя
Моновиставу «Кравець з Інвернесу» шотландського театру «Dogstar» (режисер – Бен Гаррісон) навряд чи можна назвати театральною постановкою в звичному чи шаблонному значенні цього словосполучення, адже вже з перших хвилин дії ти усвідомлюєш, що перед глядачем сторінка за сторінкою розкривається життєва книга історії маленької людини у великому світі, насичена подіями і переживаннями, вчинками та емоціями, які притаманні не лише головному герою, а й кожному із присутніх у глядній залі
Чудо посеред буднів
П’єсу «Моя дорога Памела» прийнято вважати одну із найсценічнішніх драматичних текстів. Усі події відбуваються на очах глядача, що дає можливість аудиторії були безпосереднім учасником дійства. Ті елементи фабули котрі не були реалізовані в п’єсі знайшли своє місце у виставі у формі етюду на початку спектаклю. Тут і відбувається передісторія – зустріч Бреда (Володимир Пантлелєєв/ Василь Баліцький) і Глорії (Анна Єпатко/Марія Дзвонік), продажа парфюму дружині поліцейського та знайомство з Памелою (Жанна Тугай), жінкою зі старими парфумерними флаконами
«Тарасова казка» – Сон чи Реальність?
У великій мірі саме завдяки зверненню режисера Володимира Лісового до прийому мультиплікації (Оксана Федун), вистава стає доволі сучасною, що дає можливість втримати увагу глядача, зацікавити його. Цікаво і те, що сценічні образи акторів повністю відповідають зображенням на екрані.
Диплом про освіту: підставка для нарізання овочів чи перепустка у майбутнє?
Автор зазначає свій текст за жанровою природою як «вербатім», себто вистава-документ. За традиційним визначенням жанру, це гола фактологія, котра в своїй основі має реальне життя. У проекті «Диплом» ми бачимо доволі іншу картину відображення.