«Пропала грамота»: з екранів – на сцену…

Тисяча дев’ятсот сімдесят другого року на кіностудії ім. О. Довженка було знято фільм режисера Б. Івченка «Пропала грамота» за однойменною повістю М. Гоголя. Попри заборони зі сторони влади, фільм скоро став популярним, тож і зараз можна почути багато схвальних відгуків про історію, як козак Василь з Диканьки до цариці в Петербург їздив, про режисера стрічки та актора, що зіграв головну роль – І. Миколайчука.
Пройшло більше сорока років, і на сцені Національного українського академічного драматичного театру ім. М. Заньковецької відбулося перше сценічне прочитання повісті «Пропала грамота». Режисером вистави є заслужений діяч мистецтв України Вадим Сікорський

Дисонанс і сонячний промінь спасіння

Ізраїльський театр для дітей та юнацтва Шауля Тіктінера, представив виставу «Сонячний промінчик». Це не халтурна постава, як зазвичай буває для відмивання фінансів, а естетичний продукт, цілісно створений професіоналами театру.
У виставі використано прийом чорного кабінету. Під звуки гітари, ніби у безмежному чорному просторі з’являються руки в білих рукавичках і гітара. Гітара виконує функції: музичний інструмент і символ «острова», місця навколо якого діють актори (Таїсія Котивичева, Світлана Пастернак, Шауль Тіктінер). Ультрафіолетове світло створює ілюзію відсутності тіла людини, ми бачимо лише людські руки. З’являється напівмаріонеткова-напівштокова лялька Мишеня Муф, яка бавитись з руками

«Каліка з острова Інішмаан»

П’єси Мартіна МакДонаха дуже об’ємні, глибокі, себто змістовно наповнені, таким чином, що їх можна прочитати як завгодно – в дусі чорної комедії чи драми, мелодрами чи трагіфарсу, все залежить від людини, в даному випадку – режисера Володимира Петріва.

МакДонах моделює гіркий абсурдний світ, виходячи з достовірних знань справжніх обставин існування персонажів, особливостей мови і звичок.
Його історії-притчі проростають із побуту, соціальних умов, відірваності героїв від світу, цивілізації. П’єса «Каліка з острова Інішмаан» багатогранна як саме життя

«Їжачок з туману» — таємниче марево

Постава Харківського державного академічного театру ляльок ім. В. Афанасьєва «Їжачок з туману» (режисер Оксана Дмитрієва), хоч і перегукується із мультфільмом «Їжачок в тумані», оскільки ані Їжачок, ані Ведмежа, ані туман нікуди не ділись, проте не наслідує його, а є окремим, цілісним творчим продуктом. Адже сюжет постави – це певний колаж із казок Сергія Козлова, де окрім головних героїв з’являються персонажі другого плану – меланхолійний Ослик та енергійний Заєць, а також епізодичні постаті – Мураха-трудівник, Вовк-філософ та Жабеня-веселун. Усі події відбуваються протягом року, режисер по-філософськи підходить до теми часу та розмірковує над роком життя підкресливши найхарактерніший момент кожної пори року

«Математичні формули» режисера Ірини Волицької

«Сон + Комедія = Гротеск». Чому саме таку формулу можна вивести з моно вистави «Сон. Комедія» у постановці Ірини Волицької?…
Її компонентами (цієї формули) є назва вистави, яка в сумі дозволяє нам частково визначити поняття жанру. Режисер вистави з. д. м. України Ірина Волицька свідомо не визначає його, щоб кожен глядач відчитав у ній для себе щось своє, свій сон, свою комедію. Для когось він буде трагедійний, для когось сатиричний, а для когось гротесковий. Та для повнішого бачення картини на сцені, проаналізуємо кожен з компонентів нашої формули та визначимо, принаймні, для себе, що режисер та актриса з. а. України Лідія Данильчук хотіли донести глядачу

«Примарна» молодість

Вистава «Втеча з реальності» за п’єсою Тетяни Іващенко у стінах театру Першого академічного українського театру для дітей та юнацтва піднімає одну з найболючіших та невидимих загроз ХХІ століття – наркотична залежність. Режисер вистави Володимир Борисюк обрав цей матеріал до втілення через свою актуальність. Це вистава-маніфест до тих, хто вважає, що «В житті потрібно спробувати все». Даний спектакль пропонує побачити наслідки від «забороненого плоду» і змушує замислитись і не зробити фатальний крок, за яким немає повернення до повноцінного життя

Невольник повинен бути вільним

Національний академічний український драматичний театр ім. М. Заньковецької, вистава «Невольник». Це одна із режисерських робіт Ф. Стригуна, яка за традицією та почерком постановника «носила вишиванку» та мала чималий розмах у залученні акторів. Вистава піднімає питання важливості свободи у житті. Людина щаслива лише тоді, коли вона вільна від пут влади, обставин, страхів та почуттів. «Воля – дорожча за життя», саме такою є ідея вистави за Шевченком