Диплом про освіту: підставка для нарізання овочів чи перепустка у майбутнє?

Драматург і режисер — С. Брама
Асистент режисера — І. Білиць
Художник та художник зі світла — В. Стецькович
Хореографія — Ю. Віль, А. Денісова
Постановка вокальних партій — Т. Гогітідзе

Одним з учасників цьогорічного фестивалю молодої української режисури ім. Леся Курбаса став молодий драматург Сашко Брама, котрий представив свій театрально-соціологічний проект «Диплом». Що таке освіта в Україні? Які підводні камені заховані у стінах ВУЗів? Що спонукає українську молодь так масово подавати документи в українські виші? Цими та десятками інших питань обрамлене тривале та широке проект-дослідження драматурга.


Сцена з вистави «Диплом». Реж. С. Брама. 2013

 

Анотація проекту «Диплом». Читка

Ідейним натхненником проекту про систему освіти Сашка Брами став його близький товариш Святослав Булгаков, котрий на власному прикладі (Святик, старанний студент та син професорів, напередодні екзаменів зникає на 2 роки і повертається іншою, більш сформованою особистістю) продемонстрував, що освіта — це не гарант інтелектуальності, не рятівна шлюпка у екзистенційному пошуку себе, не пункт «must have» у життєвому багажі кожного із нас. Освіта для нього стала ілюзорним та стереотипним бачення життєвої місії і це лише спосіб відтермінувати становлення себе як людини.

Насамперед варто згадати про те, що в основі вистави «Диплом» лежить документалістика та опрацювання сотень інтерв’ю з школярами, випускниками та студентами чималої кількості ВУЗів України різного рівня акредитації. Цей етап проекту тривав протягом двох років. Десятки помічників-волонтерів допомагали розшифровувати зібрані матеріали та при цьому мали настанову зберегти індивідуальність мови кожного з інтерв’юйованих.

Як наслідок, сотні сторінок розшифрованих діалогів і чимала праця для автора, щоб надати цьому тексту форми та вибрати саме ті фрагменти, котрі б розкривали цю тему якомога локальніше.

І ось, після тривалої роботи, п’єса отримала готовий текстовий вигляд і доволі неоднозначну назву «Диплом». Згодом проекту Сашка Брами&co стало мало текстового простору і він перетворився спершу в сценічне читання, а вже згодом у виставу. Проте чи набув «Диплом», чи втрачав гостроту та виразність місії під час своєї еволюції — питання для роздумів.


Сцена з вистави «Диплом». Реж. С. Брама. 2013

 

Семінарське завдання або практична робота

Для сценічного втілення свого проекту Сашко Брама залучив, тоді ще студентів ІІ курсу акторського відділення факультету культури і мистецтв Львівського національного університету ім. І. Франка. Підготовка проекту тривала доволі значний термін та у процесі роботи немало разів змінювалась. Навіть протягом кількох показів на сцені Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса вистава «Диплом» реформувалась у своїх акцентах та атмосфері. Від гострого епатажу до соціальної революції, від власної ідеології автора до локальної проблеми. В цілому, проект пройшов чималий шлях у пошуку власної інтонації виголошення та сценічної форми. Та чи знайшов себе?

Автор зазначає свій текст за жанровою природою як «вербатім», себто вистава-документ. За традиційним визначенням жанру, це гола фактологія, котра в своїй основі має реальне життя. У проекті «Диплом» ми бачимо доволі іншу картину відображення. У поставі з’являються очевидно надумані автором театралізовані фрагменти, а документальна основа стає однобокою (через особисті переконання автора).

Як наслідок, перед очима глядачів ВУЗ стає осередком наївних, низько інтелектуальних та примітивних представників молоді, котрі не докладають жодних зусиль у навчанні і готові платити власним тілом або зеленими купюрами для отримання «квитка у майбутнє», себто диплому. Викладачі, у очах автора, це зарозуміла професура, довжина рук та язиків, яких не має стримання та міри. Драматург, сам цього не розуміючи, формує парадокс. Він прагне ілюструвати освіту такою, якою вона є, проте сам же прибігає до штампів та стереотипних образів.

Герої його вистави не є індивідуалізованими, власне такий хід допомагає кожному глядачу впізнати у виставі себе, проте, це стає перепоною у акторському втіленні образів. Для акторської роботи тут залишається мало, це лише люди-відголоски, котрі не мають жодної логіки та психології поведінки. Це лише маски, та й ті неповноцінні.

За сюжетом перед глядачем відбувається випускний у незазначеному ВУЗі, де ректором університету є актор Микола Береза, з клоунською шевелюрою на голові та яскраво червоною помадою на губах, а студентами — ті ж, актори, котрі наче грають себе (у виставі вони використовують свої власні імена).

Посеред гострих соціальних тем із інтерв’ю, автор вносить сцени з незрозумілими конкурсами, на кшталт «Намалюй сідницями слово Щастя», котрі зовсім виходять із загальної тематики проекту «Диплом».


Сцена з вистави «Диплом». Реж. С. Брама. 2013

 

Ще однією сценою є казка «Ріпка» на початку якої згадується про Львівську міську раду, котра, наче видала мало коштів на інсценізацію фольклорної казки. Оголення та конкретизація даної установи, ймовірно, пов’язана із власним мотивом автора. Можна допустити, що Сашко Брама дійсно прагнув спонсорування власного проекту. В такому випадку, присутність цієї сцени хоч має логіку, проте, абсолютно вибивається із загальної лінії сюжету.

Щодо сцени «революціонери теж дрочать», доцільність її залишається загадкою і викликає сотні питань, на кшталт: «Чи є їй місце у даній виставі?», «Що намагався автор завуалювати в ній?», «Чи має якусь ідейну площину дана сцена, окрім епатажу та абсурдності?».

Ще одним пластом ідеї є введення персонажу, котрий є сценічним аналогом Святослава Булгакова (Олег Онищак). Автор ставить даного героя як живий контраргумент проти «сірої маси». Він розвінчує атмосферу примітивного балагану та додає виставі гостроти. Проте, монологів даного героя бракує, у постановці «Диплому» нема збалансованості та пропорцій присутності обидвох пластів вистави.

Багато в чому триматись виставі допомагають актори, котрі самі є цікавими та виразними, навіть за межами тексту.

За баченням автора, другою дією вистави є обговоренням рефлексій на поставу та роздуми глядачів опісля побаченого. Модератором другої дії є соціолог, котрий намагається фіксувати та давати однозначну оцінку кожному слову опонентів. Проте, доцільність цього дійства уже вичерпала свої можливості. Жодної новизни у проект воно не приносить, а лише займає формальну функцію.


Сцена з вистави «Диплом». Реж. С. Брама. 2013

 

Екзаменаційна сесія

В цілому вистава «Диплом» є цікавим новаторським проектом, котрий, на разі, не має аналогів в Україні. Однак, реалізація даного проекту викликає чимало запитань. Сашку Брамі варто передати свій проект у руки справжнього режисера, бо зазвичай, за трагедією жанру, непоганий драматург не може бути одночасно і хорошим режисером.

Фотографії Вікторії Солов’юк