«Надто людське» на думку Фрідріха Ніцше придає митцю революційності і так званому «сьогоденню». Ледь здійснене, тільки що народжене одразу ж перетворюється на затхле «минуле». Проблема в тому, що ми видумуємо нову концепцію, заради того, щоб вона просто існувала. Однак не все минуле є ключем для наслідування, так само як і нове свіжовичавлене не одразу стає на слуху.
Важливими стають вигадки про ідеалізовані давні часи, утопічність думок і про нові форми через призму часу. Це не категоричні висказування, а лише гіпотези, які потребують часу для перевірки.
Створюючи з нуля театр чи постановку, маємо розраховувати витрати і дохід. Не можливо робити це в мінус, навіть розпинаючи себе на хресті. Жертва? Заради чого сьогодні митець має жертвувати собою, своїм соціальним статусом, своїми цінностями і коштами?
Невдовзі образ світського життя буде формуватися за допомогою «реклами»
— Анна Мартен-Фюж’є
Реклама
Працює. Реклама у наш час зайняла високу позицію. Реклама заставляє людей виходити з дому, витрачати час і гроші, отримувати і давати, створювати і продавати. Чому одні люди цим користуються, а інші заперечують? Подумати про маркетингову стратегію і спробувати вийти на плановане ревеню.
В свій час рекламовані маніфести не завжди легко було здійснити, але це не зупиняло маніфестантів — Андре Антуана, Отто Брама, Поля Фора чи Макса Райнгардта.
Достатньо багато театральних маніфестів знайшли свого слухача сьогодні. Тепер вони цитують їх, сприймають за належне, дискутують з приводу історичних казусів (всеохоплююча теорія напротивагу теорії, що визначає метод.) і т.д.
Час розставляє свої пріоритети, а митці вкладають у власні роботи оновлення модерного мистецтва. Тому без реклами, що буде спрямована на пошук, театр залишиться без глядача.
Скандалісти та інтелігенція
Частина вільних театральних проектів в Україні — це брутальна наступальність так званого нового мистецтва, що дає підстави розглядати постави незвичним для нас методом.
На сцені появляються такі жанри як блокбастер, треш чи хорор. Театр в певній мірі змінює шлях і цим дає привід досліджувати, яким чином можна рухатися далі. На противагу провокативному (скандальному) митцю є і інші, які хочуть знайти своє місце у театральному просторі. Це академічні, консервативні театральні митці, які давно вийшли з тренду і самі цього до кінця не можуть усвідомити.
…інтелігентність вийшла з моди . Інтелігенція та інтелігентність. Вона стала, сказати б, якоюсь… сміховинною. Із перебільшеними претензіями, що не справдилися. Це взагалі-то справедливо: інтелігенти вважають, що вони якість істинні, й осягли істину остаточно. Але це ж бо неправда
— Кіра Муратова
Між скандалістами й інтелігенцією існує реклама. Хтось використовує її стандартно і на їхню думку раціонально так як це працювало 10 чи 20 років тому. Чи працює це зараз? Наприклад, розіграш квитків на радіо, багато галасу в ЗМІ, в школах, в садочках та інших установах. Така реклама майже безкоштовна.
А яке місце має SMM, дизайн, фото-контент чи звичайного фідбеку в театрі? Список можна продовжити. Інші митці, шукають Pr—менеджерів. Звісно, потрібно розуміти, що робота Pr-менеджера має гідно цінитись. Не всі вміють продавати. Але не варто забувати, що скупий платить двічі. На жаль, в українському театрі рекламу суттєво не розглядають, або платять двічі.
Природня реклама (контент) про театр чи постановку рідко зустрічається. Тому, часто на рекламу виділяють мінімум, сцена перетворюється на модний показ костюмів, а гроші з виділеного державою бюджету виливають в унітаз, або у власну кишеню. Хто вчасно розуміє, до чого це приводить розпочинає власну справу — свій приватний театр чи спільний одноразовий театральний проект. Таким чином, тут потрібно думати у всіх спектрах. Не підійде варіант чекати поки глядач сам знайде і прийде на виставу.
Протистояння
Без правильного контенту, заклику, посилу і реклами не обійтися. Існують різні підходи до вирішення питань визначеності і невизначеності. Функціональність і статистика — протистояння. Шляхи митців розходяться і кожен на одинці знаходить свій шлях до реалізації. Хтось працює в театрі заради стабільності і для нього театр є найвищою інстанцією, а актори — невизнані пророки світу і їх ніхто не розуміє. Це своєрідний міф про творчі особистості.
Інші в той час, борються за публіку і роблять все для того, щоб отримати наступний посил для реалізації і продажу театрального продукту (у вигляді вистави, концерту, шоу). Тому чи актуально говорити зараз про класичне і сучасне? Ні. Немає значення на якому шляху театр, головне, щоб кожен робив свою справу добре.
Цікавий соціально—психологічний, етичний та естетичний парадокс: про те, що у творців «мистецтва майбутнього» і «суспільства майбутнього» є спільний інтерес. Це виховання чи творення Нової Людини.
Боротьба
Мрія революційних інтелектуалів це потяг створити Нову Людину, Нову Політику, Новий Світ і на допомогу приходити реклама, що дозволяє поширити, вподобати і розповісти великій кількості про те, чому варто прийти в театр. Правда, в тому, що рекламожери викорстовують звичні канали «закостенілими» способами. Здається, що щось нове, але якщо добре приглянути, то зношене і дешеве.
«Надто людське» за Ніцше набуває іншого значення. Стиль революційних митців — «сремо мистецтвом», «дегенерати»,«мистецтво без мистецтва».
Однак якщо сучасні творці хочуть лише визнання і всі їхні скандальні претензії залишаються в стороні, коли їм пропонують обслуговувати владу і політичну еліту. Ціна різна, але вона є. В театрі і в світі.
Найрадикальніші митці авангардисти, що готові були на все заради мистецтва водночас теж обслуговували «еліту» (Бретон чи Ворхолл, Джойс чи Кандінського, Арто чи Йонеско), але змогли змінити парадигму сучасного мистецтва, що розтабуювала тисячолітні настанови-учення, забобони.
Високий статус мистецтва у суспільстві як майстерне відтворення нового, зробили перший крок у прірву. Ідейність і дадактична функція, невпинний прогрес і гріхи замовлення викриваються кожного дня і в певній мірі знайшли своїх ворогів.
І от все класичне — це для масового глядача, що живе минулим і автори — це наступне міфотворне поколіннями. А про театр, що вимагає жертв можна робити окремі замальовки, які не потрібні насправді ні глядачу (за винятком збоченців), ні творцю (за винятком, травмованих депресивних маніяків).
Не існує відповіді, як перемогти чи як поетапно діяти. Треба весь час думати чи справді існує «надто людське». Ви думаєте ви підходите під цю категорію? Скільки ви готові платити заради того, щоб існував ваш продукт?
Залишайтесь у грі якнайдовше — можливо вам пощастить
— Бен Горовіц
Якщо протримаєтеся до завтра, то маєте шанс отримати відповіді яких сьогодні не знайшли. Або ні.
