Режисер-постановник – Володимир Борисюк
Художник-постановник – Дарія Зав’ялова
Пластика – Ольга Семьошкіна
Костюми – Олена Зотова
Асистент режисера – Дмитро Бартков
Вистава «Втеча з реальності» за п’єсою Тетяни Іващенко у стінах Першого академічного українського театру для дітей та юнацтва піднімає одну з найболючіших та невидимих загроз ХХІ століття – наркотична залежність. Режисер вистави Володимир Борисюк обрав цей матеріал до втілення через свою актуальність. Це вистава-маніфест до тих, хто вважає, що «В житті потрібно спробувати все». Даний спектакль пропонує побачити наслідки від «забороненого плоду» і змушує замислитись і не зробити фатальний крок, за яким немає повернення до повноцінного життя.
«Усе має ціну», саме таким висловом можна обрамити ідейну площину вистави. Нетрадиційно-традиційна історія любовного трикутника: він, вона і його наркотична залежність. У медалі є завжди дві сторони. На зміну ейфорії, натхнення та задоволення життям прийшло безгрошів’я, ломка та вбивство.
Дівчина спершу не піддається згубному впливу героїну, проте згодом стає на ту ж руйнівну стежку.
Вистава орієнтована насамперед на старшокласників та студентів, саме тому основне місце дії у виставі – нічний клуб. Посеред сцени стоїть громістка металева конструкція двоярусного типу з кількома драбинами та гіркою. Окрім того на сцені розташований стіл та барні стільці. Також у цій вистави використовують коловий механізм сцени, що додає певної динаміки та руху.
Для більш сучасного звучання у постановці використовують пісні популярного українського гурту «Океан Ельзи». Музика одного спрямування хоч і допомагає створювати цілісність аудіо-аспекту вистави, проте є не завжди доречним на вмотивованим ходом.
Щодо акторської гри, не прослідковується заглиблення акторів у проблеми своїх героїв. Гра є поверхневою та нецікавою. Єдиним вдалим моментом є роль Примари, котру виконує Роман Кривдик. На мою думку, внесення цього персонажу у ряд дійових осіб є результатом режисерського опрацювання тексту. Це безсловесний герой, який не бере участі у ході подій, лише виконує хореографічні та акробатичні композиції. Він з’являється несподівано і до певного етапу залишається людиною-інкогніто, проте згодом глядач розуміє – це і є наркотична залежність, примара, яка нашіптує на вухо не зупинятись.
В цілому вистава має свою аудиторію, привертає увагу молоді, проте нічого нового вистава не несе у собі, ані нового куту бачення, ані вирішення цієї проблеми.
Сайт театру nashteatr.lviv.ua
Фото tatianaivaschenkoteatr.com.ua
