Інтерв’ю з організаторами. Четвертий міжнародний театральний фестиваль JoyFest – 2016.
Про те як сьогодні популяризувати театральне мистецтво. Шлях від ідеї до реалізації.
Дмитро Поліщук – ідеолог та меценат проекту JoyFest
Ксенія Гончарова – керівник ГО «Міжнародний соціально-культу
Анастасія Лісовик – головний координатор проектів JoyFest
– JoyFest – театральний фестиваль європейського формату. Яка історія цього фестивалю? Розкажіть про ідею і кроки реалізації.
Ксенія Гончарова
– Ідея створення фестивалю JoyFest виникла після того як ми відвідали театральний фестиваль у румунському місті Лугож. Нам там дуже сподобалося. Це був європейський фестиваль у старому маленькому місті з дуже довгою історією. Все дійство проходило в муніципальному театрі на березі річки. Ми здружилися з організаторами фестивалю та пообіцяли їм оріганізувати театральний фестиваль у Києві. Через рік команда з Лугожа вже брала участь у першому JoyFest. Це в котрий раз доводить, що немає в світі нічого неможливого.
Дмитро Поліщук
– JoyFest – це дійсно один з небагатьох в Україні театральних фестивалів суто європейського зразка. Дуже легко побачити ці відмінності від пострадянських заходів.
Наш фестиваль незаангажований, незалежний, орієнтований не на суперництво, а на співпрацю між колективами. Ми, як і європейці, запрошуємо на фестивалі різні колективи, зважаючи тільки на рівень їхніх постановок, а не на статус або назву.
Найкраще з старого й традиційного та готовність до експериментів – саме це робить JoyFest сучасним і актуальним фестивалем.
Ми хочемо, щоб в Україні, як в Європі, в кожному великому та маленькому місті були такі театральні фестивалі. Щоб ці ініціативи підтримувала міська влада. Щоб мистецтво було максимально доступним для кожного мешканця цього міста. Тоді в нас поступово будуватиметься якісно нове суспільство. Адже культура є фундаментом для цього будівництва.
– «Знайди мистецтво в собі» – ваш слоган. JoyFest сприяє популяризації театрального мистецтва серед населення. Наскільки складно це робити зараз? Які основні перешкоди, як ви їх долаєте?
Анастасія Лісовик
– Проект JoyFest націлений на залучення до творчості та мистецтва якомога ширшої аудиторії. І ми намагаємося проводити цю мистецьку «пропаганду» у затишній та дружній атмосфері без зайвого пафосу. Саме тому вхід на всі заходи фестивалю є безкоштовним. Рекламуємо захід всіми можливими та доступними засобами. Ми постійно розшукуємо нові майданчики для популяризації фестивалю.
Ксенія Гончарова
– Нажаль, наша держава не поспішає допомагати таким проектам як JoyFest. Ми зверталися до Департамету культури, до Департаменту реклами КМДА, до керівництва районів, подавали за’явку на фінансування до Міністерства культури. Однак не змогли налагодити партнерство. Ми не жаліємося, просто констатуємо. Щоб співпрацювати з нашими державними установами та вести боротьбу з бюрократичною машиною потрібно мати неабиякі нерви. Іноземцям, наприклад, не зрозуміло, як міністерство культури або міська влада може не підтримувати міжнародний захід. В них такого не буває.
Чотири роки поспіль ми робимо фестивалі з нуля. В середньому, робота над одним фестивалем триває чотири – п’ять місяців.
– Цього року на JoyFest відбудеться показ вистав театрів з Вірменії, Парагваю та Литви. Це будуть експерементальні театри чи традиційні? Розкажіть трішки детальніше про співпрацю з іноземними колективами.
Дмитро Поліщук
З Вірменії приїде Єревенський державний театр імені Ованеса Туманяна, а із Литви – Кельмський малий театр. Здавалося б, муніципальні театри, але обидва привозять нетипові оригінальні роботи.
Вірмени презентують лялькову виставу для дорослих за творами Шмітта, Достоєвського, Лєрмонтова, Беккета, Олбі, Товмаса, Кейна, Буковскі, Чєхова та Селінджера. Литовці показуватимуть гостру політичну комедію «Žaldokynė» («Жалдокіне») за п’єсою Бориса Даугуветіса, де актори будуть ростовими ляльками у масках. Обідві вистави цікаві та оригінальні.
Парагвайці – це спеціальні гості JoyFest в цьому році. По-перше, завдяки цьому колективу JoyFest відкрив для себе ще один континент. По-друге, це дитячий театр, котрий отримав багато відзнак на різних театральних фестивалях у Німеччині, Канаді та інших країнах. У Києві колектив «Axioma Teatro» покаже веселу виставу про прибульців.
Анастасія Лісовик
– У рік, коли почалися події на Майдані, а потім повні дії на сході країни, нам вдавалося привозити іноземні театри. Хоча тоді вони не дуже хотіли відвідувати Україну. Поступово ми змінюємо їхнє ставлення до нашої держави. Ми намагаємося показувати їм ту Україну, якою вона ще має стати.
– Чи важливо було представити професійні театри чи аматорські ініціативи? В наш час існує стереотип до класичних форм. Чи врахували це?
Ксенія Гончарова
– Стереотипи – це така штука, котру побороти майже неможливо. В Європі вже давно нікому не важливо: чи мають диплом театрального університету актори чи режисер вистави, чи не мають; чи професійний театр, чи молодіжний театр, чи народний (там взагалі немає такого поняття як народний театр). Це все нікому неважливо. Якщо люди збираються, грають вистави та показують їх глядачеві – це театр. Звичайно, інша річ, який рівень у цього театру. Але є форма заявки з обов’язковим посиланням на відео вистави. Оргкомітет будь – якого фестивалю обирає учасників за власним розсудом
Ми прийшли до того формату, який багато років працює в Європі. Міжнародний театральний фестиваль JoyFest. Ми можемо прийняти виставу від одного, або двох людей, котрі взагалі не звуться театром. Але, якщо вони талановиті та мають, що сказати глядачу – ми з радістю будемо з ними співпрацювати. Тому в цьому році на JoyFest просто талановиті люди. Мені здається, прийшов час знімати з людей ярлики.
– Маєте на меті в подальшому розширювати горизонти? Наприклад, створення майданчиків для спільних проектів (українські майстерні + іноземні). Чи думали про це?
Дмитро Поліщук
– Ми відкриті до будь – яких ідей. Ми постійно розвиваємося та рухаємо наші проекти вперед.
Іноземці дають майстер – класи з акторської майстерності на JoyFest. Але це ще не повноцінні майстерні. Будемо працювати в цьому напрямку.
Були думки п’ятий ювілейний JoyFest взагалі зробити за кордоном та привезти туди українські театри. Але на це потрібне фінансування.
– Яку аудиторію вдалося охопити за час існування фестивалю? Хто є потенційними відвідувачами?
Анастасія Лісовик
– За чотири роки проекти JoyFest відвідало 20 000 глядачів. Ми завжди стараємося робити наші фестивалі максимально доступними для відвідувачів. Тож наш глядач – це молодь, студенти, сімейні пари з дітьми, школярі, пенсіонери, люди з обмеженими можливостями. Всі, кому цікавий театр та мистецтво.
– Які плани на найближче майбутнє? Які цілі поставили собі на наступний рік?
Ксенія Гончарова
– Планів багато. В квітні проведемо Четвертий міжнардний фестиваль історичного документального кіно, в травні – Третій фестиваль дитячих театрів JoyFest. Діти. У вересні 2017 відродимо Другий фестиваль української класичної музики «Смальта». Плануємо зробити його також міжнародним. Ну, а там вже і п’ятий JoyFest не за горами. Може, за цей час проектів стане більше. Сумувати та сидіти склавши руки, ми точно не збираємося.
Фестиваль відбудеться 7-9 жовтня в Києві.
Повна програма JoyFest-2016. Посилання на сайт: www.joyfest.info
Вхід на вистави та майстер-класи вільний.
