Онлайн лабораторія – форма адаптації та прийняття кризи
Співавторки статті – Яна Салахова, Влада Крижна, Аня На, Людмила Чаплигіна, Олена Нєстерова, Анастасія Полянська, Юлія Мережко
Стаття є запрошенням ознайомитися з експериментальним досвідом практики парстисипативної методики театр пригноблених. Лабораторія на базі платформи Zoom є способом рефлексії власного досвіду проживання карантину для групи жінок з різних міст Україні. Методика театру пригноблених працює з (не)акторками для аналізу їх актуального життєвого досвіду та пошуку низових рішень системних проблем в суспільстві, часто пов’язаних з дискримінацією та порушенням прав людини.
Передумови виникнення ідеї
Специфіка роботи з методикою театру пригноблених полягає в тому, що вистава завжди створюється групою людей, неакторів та наповнюється їх досвідом пригноблення та дискримінації, з якими вони стикаються і який їх може об’єднувати. В Україні, з моїх власних спостережень (прим. Яна Салахова) практикині методики ТП рідко працюють тривало з однією групою людей через специфіку фінансової підтримки подібних ініціатив та власне малий досвід тривалої роботи з однією групою. З іншого боку, починати працювати в зовсім новому форматі (онлайн) можливо лише з групою, в якій побудована довіра. Тобто, з якою вибудуваний попередній фізичний контакт та бажано робити фасилітацію в парі.
Саме тому ідею лабораторії ініціювали дві практикині ТП – Яна Салахова та Влада Крижна – на базі групи учасниць Школи для тренерів по методиці Театру пригноблених, яка відбулась минулого року в Словянську у листопаді 2019 р. Десять людей висловили своє бажання долучитися.
Далеко не всегда есть возможность создания более-менее стабильной актерской группы в одном населенном пункте. Но после Школы в Славянске, сформировалась группа практиков единомышленников, готовых и желающих работать в этом же составе. И именно пандемия послужила таким толчком- ускорителем для реализации возможности – Людмила.
Ідея лабораторії з’явилася лише через 2,5 місяці після початку суворих заходів з обсервації в Україні. В цей час практикині і учасники лабораторії вже адаптувалися до нової реальності та знайшли ресурс для участі в експериментальній роботі, з методикою в режимі онлайн на базі платформи Zoom. Значний вплив на ідею створення лабораторії зчинила активізація комунікації та обміну досвідом в рамках міжнародної мережі практиків ТП (група у Facebook).
Мені важливо відчувати себе частиною спільноти, яка мені подобається за напрямком і цінностями. Тому я щаслива, що ми зібралися з колегами – відповідає Аня На.
Формат
Подготовка и создание постановки было даже не на кончиках пальцев, а на волнах чувствительных антенн, в которые мы превращались. Это был путь, который создавался на каждой встрече. Это было что-то непознанное, которое сотворялось в процессе. Привычная методика ТУ не вписывалась в новые условия и новую реальность. Каждый инструмент трансформировался и перенастраивался, создавался новый и тут же тестировался, принимался или отбрасывался. Этот процесс был очень увлекательным и творческим – Елена Нестерова.
Від початку, зустрічі лабораторії проходили двічі на тиждень. Потім раз на тиждень, оскільки лабораторія не була спрямована на визначений результат чи продукт, а радше на створення вільного простору для експериментів. В новому форматі: переосмислення та перевизначення самого формату онлайн, який у багатьох людей за період обсервації почав асоціюватися з роботою, дедлайнами та розмитістю кордонів. Усього було проведено шість зустрічей в червні 2020 р. кожна з яких тривала від двох до трьох годин і ще місяць тривала розробка форум-вистави.
Театр онлайн можливий?
Участие в лаборатории подтвердило мое убеждение, что нет жёстких рамок и категоричности так можно, а так нельзя. Мы можем использовать готовые методики как каркас и доверяя себе и своей интуиции. Трансформировать и развивать методику, обогащая её новыми инструментами. Стабильность – это постоянные изменения – Елена Нестерова.
Театр – це простір і люди, а також взаємодія цих «елементів» між собою. В умовах самоізоляції і заборони на проведення будь-яких групових занять виникло питання, де тепер буде простір для театру і як налагодити взаємодію між учасницями. Як створити театральне дійство? Якщо тіло так обмежено в онлайн просторі, чи можна взагалі тут робити театр? Дилема, попередню відповідь на яку дехто з учасниць отримали вже на завершенні шляху – після проведення онлайн форум-вистави.
Театр пригноблених допомагає аналізувати та рефлексувати реальність, яка нас оточує, і якщо реальність перемістилася в онлайн, її можна відрефлексувати найточніше в онлайні – ділиться своїм відкриттям Яна Салахова.
В онлайн театрі у кожної учасниці була власна відповідальність подбати про свій простір, сидячи перед екраном комп’ютера або телефону; знайти можливості (або предмети) передавати свої емоції, вступати в інтеракції. В Zoom на передній план виходять рамка зображення учасниці та простору, який її оточує (дім, який ми зазвичай не бачимо, але який дає відчуття сили та комфорту або відволікає) засоби мови та звуків, почуття переходять у проговорення. Обмежені можливості роботи з тілом компенсуються за рахунок активізації мислення, уяви та емоцій.
Групова динаміка
Онлайн формат требует большего внимания, сосредоточенности, собранности. Притом, что вокруг тебя домашняя обстановка. Это тренирует, но и утомляет. Ну и конечно эмоции и энергия собеседников, совсем не так чувствуется как в реале. Хотя это тоже можно нарабатывать. Я поняла, что, то, насколько я чувствую людей, зависит от моего настроя и насколько хорошо я их знаю, с каждой новой встречей это ощущение более полное – Анастасія Полянська.
В онлайн форматі вона виглядає як поєднання протилежностей. З одного боку, є командна співпраця та комунікаційна взаємодія, з іншого, кожна з учасниць знаходиться у своєму окремому просторі, за багато кілометрів одна від одної, і це сприяє більш індивідуальному прояву кожної з них. Можливо, така взаємодія на відстані дозволяє знизити ментальні, емоційні кордони між людьми, в окремих випадках, більше розкритися та проявитися. Але в той же час, онлайн формат істотно обмежує у фізичних рухах, а саме в трансляції своїх рухів/образу іншим через камеру, вибір фокусу та масштабу.
Лабораторія (посилання на запис першої зустрічі) показала, що в першу чергу в онлайні працюють вправи на уяву та увагу учасників. Театр образів (робота з тілесними статичними образами без слів) трансформується у техніки роботи з камерою, імпровізації мімікою, вираження емоцій та особистих історій через обмежені в зображенні рухи тіла. Гарно спрацювали вправи зі звуками, предметами оточуючого простору, застосування технік для розвитку асоціативного мислення. Доречними також будуть монологи учасників, розігрування діалогів в парах, створення імпровізацій в міні-групах, коли учасники розходяться по окремих сесійних залах (кімнати на платформі Zoom).
І тебе наче немає…
Нельзя говорить одновременно с кем-то, тогда просто ничего не слышно, нужно набраться терпения и ждать, пока тебе дадут сказать, а могут и не дать, времени не хватит или тебе не включат микрофон. И тебя как бы и нет – Анастасія Полянська.
Важливо розуміти той факт, що кожна людина може раптово зникнути (переважно через проблеми зі зв’язком) або без попередження вимкнути камеру. Це вимагає затвердження додаткових правил взаємодії групи та готовності/терплячості до несподіваних речей.
Актуальність методики театру-газети в епоху онлайну
Было осознание, что Лаборатория ТУ это часть структурирования внешнего мирового хаоса. Махонькая, локальная терапия Мира – Елена Нестерова
Епоха пандемії – це, в першу чергу, взаємодія з інформаційним простором та аналізом наративів, які йдуть від влади до громадян, і які по-різному проявляються у горизонтальній взаємодії. Саме тому друга зустріч лабораторії була присвячена роботі з методикою театру-газети. Онлайн форма вдало комбінує роботу з текстами, відео та естетикою театру. Робота з наративами з медіа допомогає виявити ключові повідомлення та установки, які дають розуміння важелів пригноблення в часі кризи. Частина наративів увійшла до фінальної вистави, які звучать у репліках героїнь.
Осмислення карантину
Для кожної учасниці відкрилися свої перспективи та спостереження:
- Для меня это была единственная возможность на тот момент как-то выйти из того тесного ограниченного пространства, в котором оказались мы все во время строгого карантина. Небольшая квартирка, я, мама и дочка. Мне наша постановка помогла свыкнуться с мыслью, что это реальность, я смогла принять ситуацию с карантином – Анастасія Полянська.
- Після обговорення форум-вистави з глядачами, я зрозуміла, що маска для мене одночасно і символ недовіри (до мене інших, бо не бачать половину мого обличчя) і символ турботи про інших та себе, і це два протилежні сенси поки не уживаються у мені – Яна.
- Я хочу любити людей. І на карантині, і онлайн. І це найчастіше дуже складна задача. Тому лабораторія онлайн давала мені можливість доторкнутись до досвіду інших людей – Аня На.
- В силу того, что строгий карантин застал меня за пределами Украины, осмысление карантина у меня происходило как бы в параллелях в режиме постоянного сравнения того,что я узнаю из прессы и слышу от друзей и того, что я вижу вокруг себя – Людмила.
Відео-записи лабораторії та форум-вистави можна розглядати як спосіб мистецького документування, цього безперечно унікального досвіду для людини. Але цей досвід та його аналіз підняли багато нових питань для нашої групи – це і відмінність поглядів на пригноблення в аналізі пандемії та переходу людини в онлайн, це нові дилеми для практики у розрізі травмованості суспільства та роботою з ним. Про що ми розкажемо в нових матеріалах.
Якщо ви хочете зв’язатися з авторками статті, пишіть на [email protected]
