Російська збройна агресія проти України змусила багатьох митців виїхати з країни та шукати прихисток у Європі. Оговтавшись від першого шоку актори, художники, режисери та музиканти почали адаптуватися до нових реалій. Результатом стали нові проєкти, виставки та презентації, які у різний спосіб розповідають про війну у найбільшій країні Європи.
Алеся Андрушевська — актриса запорізького театру-лабораторії Vie. На початку березня вона з двома дітьми евакуювалася до Нідерландів. А вже 12 квітня на сцені амстердамського камерного театру De Toneelmakerij відбулася премʼєра спектаклю «Witnessing U» за її участю. У виставі розповідаються історії реальних українців, які постраждали від війни.
«Casting»
На одному з показів «Witnessing U» був присутній Вінсент Рітвельд (Vincent Rietveld) — учасник акторського колективу De Warme Winkel. Прониклива гра Алесі вразила його, одразу ж виникла ідея співпраці. «Ми акторський колектив – типово голландсько-фламандський феномен. Ми працюємо без ієрархії, для нас дуже важлива взаємодія між учасниками. Одна жінка — Мара — покинула групу два роки тому, і ми вирішили, що наша постановка «Casting» може бути присвячена пошуку нової актриси», — розповідає Вінсент.
Окрім Алесі у виставі задіяно ще троє акторів: Вард Вемхофф, Вінсент Рітвельд та Флоріан Майєр. Остаточну режисуру за три тижні здійснив Марієн Йонгевард. Першопочатково, ще на етапі планування, у виставі митці мали розмірковувати про культуру голландського телебачення. Але після початку повномасштабного вторгнення творчі плани було змінено. «Нам здалося несвоєчасним обговорювати голландську телевізійну культуру в той час, як на європейському кордоні вибухнула війна. У Голландії, звісно, обговорюється питання про те, чому українських біженців приймають із розпростертими обіймами, а, наприклад, сирійських — ні. Найпоширеніша відповідь на це питання — це культурна причина. Нібито в нас більше спільних цінностей, історії та культури. Це була одна з тем, яку ми хотіли розглянути», — зазначає Вінсент Рітвельд.
Запрошення Алесі до участі у проєкті допомогло інтегрувати нові змісти в спектакль. Репетиції проходили злагоджено, незважаючи на мовний барʼєр. Про враження від роботи на спектаклем Алеся розказує: «Спочатку було дуже дивно, та іноді складно. По – перше, незважаючи на те, що я та мої діти вже були у безпеці, мої думки постійно поверталися до України. Подумки я була з моєю родиною, друзями, взагалі з усіма українцями. Складно, дуже складно працювати актрисою, коли твоя душа не готова до творчості. Це було велике зусилля — почати працювати, створювати. Я дуже вдячна колективу De Warme Winkel, що вони не байдужі до нашої біди, що допомагали українським біженцям (ще до знайомства зі мною), що були такими чуйними до мене».
Варто зазначити, що спосіб функціонування акторської трупи De Warme Winkel значно відрізняється від принципу роботи репертуарних театрів України. Кожен з учасників колективу може вносити пропозиції щодо теми майбутньої вистави, спектаклі створюються для для конкретного місця показу: великих чи малих театрів, для гастролей. Постановки плануються на два роки вперед.
Актори De Warme Winkel винайшли власний драматичний жанр – oeuvre – plays. Для таких творів митці обирають улюбленого автора або художника, вивчають максимум інформації про його життя та його епоху.
Протягом першого етапу репетицій створюють «акти» — окремі сцени, які можуть бути діалогами, піснями, пластичними етюдами чи імпровізаційними текстами. Таким чином актори пропрацьовують обрану тему та надихають один одного. Обговорення концепції починається на другому етапі, і тільки за 2 – 3 тижні до премʼєри стартують репетиції остаточної версії спектаклю. Іноді п’єси стають монтажем із різних «актів», іноді один «акт» стає всією п’єсою — митці не замикають себе у рамках.
«Women in Troy, as told by our mothers»
Третій проєкт, у якому взяла участь Алеся Андрушевська, — спектакль «Women in Troy, as told by our mothers» театру Dood Paаrd. Пʼєсу написав португальський театральний режисер і драматург Тіаго Родрігес (Tiago Rodrigues), який зараз є художнім керівником Національного театру королеви Марії II в Лісабоні та директором Авіньйонського фестивалю. В основу тексту були покладені різні версії міфу про Трою, а також нещодавні світові події та особистий досвід театральних режисерів та акторів Алесі Андрушевської, Мані Топпер, Куно Баккер, Томера Павліцкі.
Як зазначають митці, історія про Трою в облозі розповідається з точки зору жінок — зокрема, з точки зору наших матерів. Теперішнє і минуле переплітаються, особисте і міфічне зливаються, герої стають монстрами, жертви — злочинцями, і врешті – решт хор бере на себе ініціативу. Драматург, а з ним і постановча група замаслюються над тим, що скажуть матері про війну, розмірковують, які ролі їм відведені, а які вони хотіли б взяти на себе. Виконавці розділяють амбіції та візії, страхи та тугу, розчарування та лють Єлени, Гекуби, Кассандри та Андромахи.
Репетиційний період тривав 1,5 місяці. Робота над виставою почалася ще до завершення написання пʼєси. Актори постійно спілкувалися із драматургом, їздили у Париж для читання готових текстів та обговорення концепції. Саме цьому була присвячена більшість часу підготовки проєкту. На сцену актори вийшли за 2 тижні до премʼєри.
У виставі Алеся Андрушевська говорить кілька речень рідною мовою: «Війна — це жахлива річ» — ця фраза звучить у виставі українською. Дякую Тьяго за українське слово, за український голос у цій історії».
На сьогоднішній день відбулося 23 покази спектаклю, з яких 15 в рамках туру містами Нідерландів. Мапа подорожей справляє враження: Альмере, Маастрихт, Вагенінген, Роттердам, Харлем, Девентер, Пурмеренд, Арнем, Утрехт, Тілбург, Амстелвен, Лейден, Амерсфорт, Неймеген.
«Кожного разу після вистави ми спілкувалися с глядачами і я казала, що перш за все перед вами українська біженка…а вже потім актриса. У цей момент я мала змогу говорити про мою особисту війну, війну у моїй країні, про жахіття, які переживає український народ», — ділиться враженнями Алеся. «Я безмежно вдячна всій команді театру Dood Paаrd за чуйність та терпіння. За години цікавої роботи, сльози підтримки. Я обіцяла показати колегам з Dood Paаrd нашу квітучу Україну, я обов’язково це зроблю».
