Нікос Казандзакіс
Переклад Анатолія Бондаренка
Грек Зорба
П’єса Віталія Малахова та Анатолія Хостікоєва за мотивами роману «Я, Грек Зорба»
Режисер-постановник – нар. арт. України Віталій Малахов
Сценографія та костюми – лауреат премії «Київська Пектораль» Марія Погребняк
Балетмейстер – Ольга Семьошкіна
Композитор – Іван Небесний
Музичне оформлення – Володимир Борисов
Консультант з грецьких обрядів – Олександра Шайтан
Художник по світлу – Віктор Святненко
Звукорежисер – Олексій Сікорський
Історія героя Алексіса Зорби, з якою знайомимось ми у виставі, не може не захопити своєю пронизливою людяністю, особливим, відверто-життєдайним сприйняттям і водночас брутальністю. В основі сюжету – життєві перипетії невиправного романтика, вічного мандрівника, філософа й мудреця, музиканта і танцюриста, бешкетника, справжнього мужчини і головне – вільної людини грека Алексіса Зорби. Музика натомість створює атмосферу напруги і водночас розслабляє глядача. Над музичним оформленням вистави «Грек Зорба» Національного академічного драматичного театру ім. І.Франка працював Володимир Борисов, режисер Віталій Малахов, композитор Іван Небесний.
Взагалі у виставі багато масових сцен, грецьких танців, мелодій, спів — все в дусі «франківських» постановок. Але глядач сприймає музичне оформлення разом із текстом в цілому. Особливим змістом сповнена зустріч Зорби із молодим хазяїном Нікосом, романтичне кохання із вічною Жінкою – Гортензією-Бубуліною та безліч інших сумних і радісних подій.
Герою Казантзакіса даровано найголовніше, до чого прагне людина – пізнання істини: заради чого ми приходить у світ. Він володіє глибинним розумінням миттєвості й примарності людського існування. Саме тому так азартно і відчайдушно проживає кожну відміряну мить. Він вміє віднайти безліч принад і радощів в елементарних речах. Свято вірить, що краса і досконалість врешті-решт заволодіють світом і кожна людина побачивши це, відчувши на собі, стане добрішою, розумнішою і людянішою.
Відсутність “картинки”, пластики, достатньої психологічної напруги, а також дуже повільний ритм вистави в першому акті не створювали певного “резонансу” в залі. Втім, у ролі Грек Зорба Хостікоєв дещо “витягує” ситуацію. Виявилося, що він – ще й майстер гри на сантурі, різновиді цимбалів. Однак наче десь випадає “Нікос”. Образ депресивного й розчарованого у світі буржуа губиться.
Другий акт – зовсім інший. Уже вимальовуються характери, емоції, сценографічні дійства…
Гладач відчуває відстороненість.
Мелодія, що супроводжує грецький танець сіртакі, який Зорба і Безіл виконують у фіналі, написана Мікісом Теодоракісом спеціально для фільму «Грек Зорба» режисер Міколос Какоянніс і раніше не була відома в Греції, так само, як і сам танець. Але у виставі вона вливається і протягом всього часу перебування акторів на сцені створює атмосферу волі і енергії. Порівняно молодий танець сиртаки в сучасному світі виступає як один із символів Греції. Сиртакі танцюють як чоловіки, так і жінки, стоячи в рядок або колом, поклавши руки на плечі партнерів по танцю. Особливістю сиртакі є його музичний розмір — зміний, часто зростає від 4/4 до 2/4.
У виставі у ролі Грека – Анатолій Хостікоєв виконує його дуже граційно, впевнено і по-законам композитора. Він плавно задає ритм напруги і тут же перетворює його на своєрідну «морську хвилю».
У виставі режисер поєднує актора і музичний інструмент сантур, де власне простежується унікальне поєднання музики і естетичного вирішення постановки. Чарівний музичний інструмент і пісня волі. Людину не можна примусити грати. Вона має сама цього захотіти. У цьому й полягає складність і насолода життям.
P.S. «Я живу так, наче проживу ще сто років» – мудро каже старець. «А я живу так, наче це в мене остання мить» – відповідає Зорба.
P.S.S. Не слухайте людей, слухайте музику!
Фото з сайту театру ft.org.ua
