«Божа корівка» – унікальний театр для всієї родини, який було створено у 1998 році при Центрі мистецтв «Новий український театр». Символом театру «Божа корівка» є всім відомий жучок Сонечко, він же Бедрик, як ще його називають в українському фольклорі . Втім назва театру – «Божа корівка» – це словосполучення є особливим і рідним для глядачів та фанатів театру вже майже двадцять років. Так само, як і всім відомий логотип театру, який колись намалював маленький глядач.
Крім того, Божа корівка – це й наша «господиня театру» – яка зустрічає юних глядачів ще до початку вистави, грається з ними, ділиться сюрпризами й дарунками, знайомить своїх маленьких друзів із загадковим світом театру.
Тому, якщо у когось виникне дуже сильне бажання зробити «лінгвістично-орфографічне зауваження» щодо назви театру – не витрачайте час, краще приходьте на наші чудові вистави, у театр з дивною, але дуже чарівною назвою «Божа корівка».
Драматургія для дітей
У Києві складно знайти ще один театр у якому настільки різноманітний репертуар для дітей різного віку. У «Божій корівці» грають казки як за класичними творами («Івасик-Телесик» Марка Кропивницького, «У Лукоморья» Олександра Пушкіна тощо), так і за більш сучасними, але дуже відомими казками («Як Левеня та Черепаха пісню співали» Сергія Козлова, «Весняна казка» Григорія Остера , «Сніг вирушає у місто» Тетяни Макарової та багато інших).
Особлива увага в театрі до сучасної української драматургії для дітей, до відкриття нових імен. У «Божої корівки» є свої друзі-драматурги – Наталя Уварова, Андрій Воробйов, Марина Смілянець. Вони створюють історії, що відповідають філософії та репертуарній політиці театру . Приміром, Андрій Воробйов спеціалізується на створенні казок у віршованій формі («Пригоди гномів», «Зимова казка» та інші), від Марини Смілянець нещодавно з’явилось декілька казок-уроків на різну тематику («Абетка гарних манер», «Мій домашній дикий лис» тощо). А ось Наталя Уварова, крім найпопулярнішої у юних глядачів «Фізкультури для Баби Яги», навіть створила казку-візитівку театру, в якій йдеться про пригоди про Сонечка («Божа Корівка рятує світ»).
Казка-урок
В принципі, кожен театр мимоволі займається морально-етичним вихованням дітей-глядачів. В кінці кожної «пригоди» юні глядачі завжди розуміють важливу мораль, вічну істину, завдяки чудовій історії від автора та режисера. Для цього достатньо щиро переживали за улюблених героїв. Але окрім такого «виховання», у Театрі «Божа Корівка» є ще й серія вистав з особливим жанром «казка-урок», де окрім доброї моралі в кінці, є ще й дуже багато пізнавальних моментів, у розважальній формі актори спілкуються з дітьми на дуже серйозні теми та допомагають їх зрозуміти та засвоїти завдяки інтерактивним моментам.
Так, наприклад, у казці «Мій домашній дикий лис» піднімається важлива тема екології та захисту довкілля, у казці «Фізкультура для Баби Яги» говорять про здоровий спосіб життя, про етикет та правила поведінки в різних життєвих ситуаціях – «Абетка гарних манер», про правила пожежної безпеки «Червона Шапочка та Вогняний Півень», а на виставі «Пригоди гномів з міста Світлофорська» діти дізнаються та запам’ятають правила дорожнього руху. Але всі ці уроки проводяться настільки весело та цікаво, що потім юні глядачі вчать цьому всьому своїх батьків вдома.
Божа корівка – не Бджілка, але ще та трудівниця:
Влітку при театрі працює літній творчий табір – Табір театру і кіно. Дітки відпочивають та цілими днями розвивають свої акторські здібності, дивляться казки від театру, беруть участь у різноманітних уроках та майстер-класах, які для них проводять актори, режисери, хореографи, психологи, драматурги. А крім того, вони знімають свої перші короткометражні фільми та ставлять міні-виставу.
У зимовий період особливо насичена програма, адже у репертуарі з’являються усі «новорічні» казки та влаштовуються грандіозні святкові бали за різноманітними сценаріями. Дітки приходять у карнавальних костюмах та починається справжній казковий бал з танцями, іграми та сюрпризами від казкових героїв.
Театр постійно створює різноманітні сімейні проекти, проводить дитячі фестивалі та влаштовує конкурси з подарунками для всіх глядачів.
Свою роботу БК припиняє лише на два тижні влітку, але й цей час не відпочиває – готує нові прем’єри та сюрпризи.
Театр-друг
У театрі є дві невеличких сцени – «верхня» та «нижня», вони камерні та дуже затишні, там панує домашня, та навіть сімейна атмосфера, тому дітки, навіть ті, що приходять вперше не лякаються та відчувають себе безпечно та комфортно. Тим паче, що перед тим, як зайти до зали, діток зустрічає Сонечко, яка проводить цікаву інтермедію та встигає познайомитись та стати другом для кожної дитини. Сонечко дає діткам дружні поради, як краще себе поводити під час вистави та реагувати на акторів, вона проводить їх до глядацької зали, де разом з ними дивиться казку (щоб бути поруч у разі потреби, допомогти вийти у туалет тощо)
Дуже важливо, яким буде перший «театральний» досвід у дитини, адже саме перша побачена вистава закладає ставлення до такого мистецтва, як театр, на все життя, тому «Божа Корівка» усвідомлює свою важливу місію та ставиться до її виконання відповідально. Можливо саме тому театр і має стільки друзів серед маленьких глядачів, які вже по декілька разів передивились усі казки та найпершими приходять на прем’єри.
Актори «Божої корівки» завжди пам’ятають про такі мудрі слова Станіславського: «Для дітей потрібно грати, так як для дорослих, тільки ще краще».
