Автор поетичничної історії «Сонячний промінець» Александр Попеску
Автор сценарію і режисер — Шауль Тіктінер
Художник — Ірина Ліцька
Композитор — Лев Маркелов
Вірші — І. і Я.Златопольський
Художник по світлу — Влад Долбір
Ізраїльський театр для дітей та юнацтва Шауля Тіктінера, представив виставу «Сонячний промінчик». Це не халтурна постава, як зазвичай буває для відмивання фінансів, а естетичний продукт, цілісно створений професіоналами театру.
У виставі використано прийом чорного кабінету. Під звуки гітари, ніби у безмежному чорному просторі з’являються руки в білих рукавичках і гітара. Гітара виконує функції: музичний інструмент і символ «острова», місця навколо якого діють актори (Таїсія Котивичева, Світлана Пастернак, Шауль Тіктінер). Ультрафіолетове світло створює ілюзію відсутності тіла людини, ми бачимо лише людські руки. З’являється напівмаріонеткова-напівштокова лялька Мишеня Муф, яка бавитись з руками. Протягом кількох хвилин ми самі стаємо учасниками великої історію маленького друга, навіть більше, відчуваємо любов мишеняти до невідомого об’єкта — людських рук Шауля Тіктінера, ніби наших. Ця любов прявляється через трепітливий зойк мишенятки: «Ой». Поки є лише гітара, Мишеня яскраво і демонстративно показую любов до всього невідомого. Він тендітно торкається рук, створює атмосферу спокою і щастя. Разом із цим у просторі відбувається взаємообмін почуттів. Мишка захоплюється всім навколо, через декілька хвилин у сценічному просторі з’являється порцелянова лялька-балерина і ритм вистави змінюється. Вона дуже тендітна, її меланхолійний настрій заповнює простір залу. Вона покинута і самотня. Гірше того, її дисонанс вносить у простір відчуття тривоги. Балерина плаче, вона збентежена і налякана. Шауль Тіктінер використовує режисерський прийом, сльози перетворюються у перлини, які падають на підлогу, утворюють стуки, а шум перетворюється у музику. На цьому акцентує режисер, страждання персонажа через склянні сльози.
Тема вистави — це пошук друга, вірність і любов. Самопожертва заради спасіння друга. Вистава атмосферна, хоча й з появою іншого персонажа (балерини Піті) вибудовується конфлікт світів, у котрих перебувають герої-індивідуали. Однак морально-етичний конфілк створений у цій виставі перетворює казкові сцени у щось більше ніж просто поетична історія, народжується щось Нове. Це щось ми не можемо пояснити, вистава магічно заберає нас, краде реальність і засмоктує у сюжет.
Чи може дружити меланхолік і сангвінік? Може, якщо у них любов прийому і віддачі(Мишеня дарує і розважає, а балерина приймає). Ідея в тому, що дружба — це найпрекрасніший дарунок, а самотність породжує смерть. Щоб позбутися самотності потрібно бути інтровертом(відкритим для світу).
У виставі відбувається діалог двох незнайомців(Піті і Муфа), які будують свій власний світ — фундаментом чого є знайомство. Маленьке Мишеня змінює світогляд свого друга. Сенс життя ляльки балерини втрачається після кожної розваги. Якщо задуматись, то можливо, режисер хотів показати комплекс ляльки балерини — дисморфофобія. Це психічне зрушення, коли людина впадає у крайнощі і не може повірити, що її хтось любить і піклується про неї, часто це приводить до депресії. На щастя у персонажа балерини з’являється суб’єкт, якому не притаманний егоїзм. Йому альтруїстичні погляди на світ, дарувати надію на любов і кінець стражданням.
Режисер створює балерину, в якої акцентуація характеру — непостійність настрою, надумана конфліктність, саморуйнація і тотальна зневіра в себе. Все це закладено художником по костумах Іриною Ліцькою. Білосніжний, вітряний, суєцидний колір порцелянової ляльки і коричневий колір шерсті мишенятка Муф. Бачите різницю?
В кінці постави з’являється котячі очі (прийом зі світлом), які руйнують ідеально збудовані стосунки персонажів. Котячий нявкіт лякає їх і напружує атмосферу вистави. Гітара — це острів, де кожен може знайти собі притулок. Чим закінчується вистава? Вистава не закінчується, вона є циклічною і кожен хто побачить на власні очі зможе змінити себе і світ навколо. Постава «Сонячний промінець» — хороший приклад естетичного продукту, абсолютної любові і професіоналізму.
P.S. Він не падає. Він літає. Кожен літає так як уміє.
