Режисер — Андрій Романов
Артисти балету Запорізького муніципального театру танцю
Актори — Андрій Верман, Анна Вайло, Олександр Кокарев, Ольга Лещова, Ростислав Анасійчук
Цьогорічний вересень виявився для Запоріжжя театральним: відкриття сезонів, прем’єри, гастролі і навіть фестиваль. Особливо плідно попрацював муніципальний театр-лабораторія «Vie», ставши базою для мистецького форуму та створивши разом із Театром танцю спектакль «Кольоровий сон. Птаха» (реж. Андрій Романов).
Вистава «Кольоровий сон. Птаха» заявлена, як перший вуличний спектакль Запоріжжя. Прем’єрний показ відбувся 21 вересня на пл. Маяковського в рамках відкриття VI театрального фестивалю «Золота Хортиця 2017». Культурний прецедент потребує аналізу, тож не будемо гаяти час.
Про що?
Пантомімічна постановка повинна мати простий та зрозумілий сюжет. Режисер вигадав таку історію: паперовий чоловік ненавидить яскраві фарби. Він ловить їх сачком, мов метеликів, і закидає у резервуар, вибратися з якого неможливо. Але на допомогу різнокольоровим героям приходить Синій Птах і світ знов стає різнобарвним. Така казочка дає можливість використати цілий арсенал художніх прийомів та засобів.
Як?
Ігровий майданчик представляє собою картонну стіну і засмічену підлогу. Це всесвіт, де проживає останній колір – Зелений. Із паперу зроблена маска антагоніста великий ніс, хижі вуса і циліндр створюють виразний образ. У злодія є два помічника, перетворені на целюлозних монстрів Червоний та Жовтий.
Всі виконавці «кольорових» ролей носять комбінезони та шапочки, на обличчях грим. Чорна скриня, де зникають фарби, власне і є просто чорним прямокутником, з якого іноді вилітає паперовий мотлох. Незрозуміло ані що це за пристрій ані як він працює. У фіналі спектаклю з’являється веселка (балет Театру танцю), головний лиходій стає Синім кольором та щасливо посміхається. Візуальний ряд вистави ніби належить двом різним художниками: гротескна маска з пап’є-маше виглядала віртуозно зробленою деталлю якоїсь більш вигадливої історії.
Хто?
Природа існування у вуличному спектаклі відрізняється від звичних законів сцени-коробки. Вийшовши на відкритий простір центральної площі міста, актори камерного театру-лабораторії «Vie» виглядали розгубленими. Метушливі жести, дрібні мізансцени і скутість у пластиці видавали відсутність досвіду роботи на великих майданчиках, або недостатню кількість репетицій. Виконавці зробили лише натяк на трюки та атракціони, притаманні вуличному театру. Жонглювання великими м’ячами виглядало радше пародією, а Синя Птаха на ходулях з’являлася епізодично і трималася нервово.
Режисер вмонтував у спектакль кілька занадто довгих сцен. Наприклад, епізод очищення підлоги від паперу. Виявляється під шаром сміття був схований різнокольоровий килим, однак глядачеві його було майже не видно, оскілки імпровізована сцена мала невеличке підвищення. Логічніше (та ефектніше) було б розламувати картонну стіну. Вистава тривала сорок хвилин і мала провисання темпоритму, але це можна списати на прем’єрні недопрацювання.
Навіщо?
Спектакль на площі – цілком традиційна частина відкриття багатьох фестивалів. Для Запоріжжя ця ідея нова і дещо екзотична – не часто у місті можна побачити перформанси під відкритим небом. За спробу театру-лабораторії «Vie» треба подякувати. І все ж до нього, як до професійного театру та й ще з репутацію експериментального підвищенні вимоги.
Вистава «Кольоровий сон. Птаха» виглядала скоріше публічною репетицію, і не мала бездоганної чіткості та відчайдушної вигадливості ярмаркової забавки. Ніяких відомостей про наступні покази спектаклю наразі немає.
Залишається лише чекати і сподіватись, що творча група зробить висновки та роботу над помилками і вистава стане візитівкою міста.
Фото: Юрій Мате
