Впродовж усього часу російської війни в Україні, спільнота Українського католицького університету сенсовно та дієво стала на нашої захист державності у різноманітних аспектах: від безпосередньо допомоги військовим та потребуючим до фронту інформаційного.
Однак, крім усього переліченого, УКУ здійснює свій внесок на фронті культурному. До прикладу: саме Шкільний театр УКУ «На Симонових стовпах», який провадить режисер Євген Худзик – першим на театральній мапі Львова відновив театральні вистави з-поміж усіх інших театрів міста.
Цією першою театральною ластівкою у воєнний час, що презентував глядачам Шкільний театр УКУ «На Симонових стовпах» стала вистава «Сніг у Флоренції» за текстами Ліни Костенко. Особливістю цієї вистави є те, що режисерський малюнок постановки є ідентичним до відомої однойменної вистави, яка свого часу була у репертуарі театру імені Леся Курбаса (режисер Володимир Кучинський). Але не тільки це вирізняє цю постановку з-поміж інших вистав ШТУКУ. Вистава «Сніг у Флоренції» є своєрідною мистецькою відповіддю, рефлексією на війну, яка триває, соціокультурну ситуацію в тому числі спровоковану війною. Як зауважив Євген Худзик, він ще й один з акторів-виконавців, що для нього цей текст Ліни Костенко промовляє: « … про крихкість і міцність вірності. Крихкість, яку ми покликані захищати і міцність вірності, яка нас здатна окриляти. Про те, як важливо намацати її в собі, втримати, відчути як покликання».
Варто додати, що у постановці Шкільного театру УКУ «Сніг у Флоренції» беруть участь не лише актори цього університетського театрального колективу, а й відомі майстри сценічного мистецтва, які змушені були покинути свої домівки через війну: Олег Стефан (Київський драматичний театр на Лівому березі) та Микола Набока (Харківська мистецька резиденція «Слово»). І знакова кричуща рисочка є своєрідним лакомусовим папірцем, що відбувається з усіма нами тут і тепер! Та наскільки нам тепер актуальні, зовсім іншого значення набули ці тексти Ліни Костенко про вірність собі, своїй родині, своєму ближньому, своїй Батьківщині.
Тож якось по-особливому тепло, і щемливо прозвучали слова легендарного актора, улюбленця глядачів Олега Стефана про оплески та вітання глядачів для Олекси Кравчука, який багато років виконував головну роль скульптора Рустиччі у згадуваній курбасівській постановці. Тепер цей митець, перебуває на фронті, із зброєю в руках боронячи нашу незалежність. Адже, коли гармати говорять – музи не мовчать!
Фото Ольга Шахник
