“Якщо Ви познали істину відлуння гуртожитків, що ж, можу порадіти за себе і пожаліти Вас.”-? Якщо ви гідний поціновувач якісного мистецтва, тоді я з Вашого дозволу втручусь у цю неймовірно цікаву дискусію.
Однак ,на мою думку, рецензія на цей матеріал не просто конструктивна, а й приємно вражає професіоналізмом. Аналітична думка автора виправдана. Я бачила цю виставу і багато в чому погоджуюсь з Вікторією.
Моє побажання Вам, Roksa, не сприймайте все близько до серця, адже це лише початок української критики. Маю надію, що колись всі театральні експерти зможуть писати подібне, правдиво оцінювати і не боятись бути почутим.

P.S. “Потрібно виховувати інтелектуального читача…”

Вікторіє, Ви певно марите..мій скромний коментар не є я ніяким резонансом у аудиторії, а лише суб’єктивна думка , як Ви зазначили.

і Ігоре, ще раз, вас періодами заносить.

Мабуть доля у Вас така, Ігоре, читати чужі булькання і коментувати. Якщо Ви познали істину відлуння гуртожитків, що ж, можу порадіти за себе і пожаліти Вас. я зовсім не обізнана в цьому.
“Все пізнається в порівнянні” працює на людей, які на інше, на жаль, не здатні..
Продовжуйте коментувати, пане, замість відвідати і скласти власне думку. Безсумнівно матимете успіх:)

Вікторіє, стосовно “Потрібно виховувати інтелектуального читача…” — це абсолютна правда. Контент на Театраріумі інакший, ніж на більшості сайтів, де пишуть огляди. Якщо порівнювати, то є газетки про бізнес, де пишуть: “Колю купив бізнес по виготовленню паперових стаканчиків за 20 тисяч доларів”, а є якісні видання, де проводять аналітичні дослідження про перспективи росту технологічного бізнесу. У другому випадку аудиторія проекту — ті, хто сам робить цей бізнес і мислить ринками з мільярдною капіталізацією, а у першому — люди, що мріють заробляти на кілька сотень доларів більше, ніж їм платять на роботі. І те і те має право на життя.

Igor
Дякую, ваші слова стимулюють до діяльності. Гарно 🙂
Igor:

Ольго, частково згоден. Все ж, написано якісно і професійно, а не так, як пишуть в газетах та на сайтах, де продають квитки. І це вирізняє.

Проблема в тому, що людина, котра боїться коментувати під своїм ім’ям, не варта часу, який я витратив на прочитання цього булькання. Ось де істинне “відлуння гуртожитків”.
А раз я вже почав писати, то справедливості ради скажу кілька слів і авторові матеріалу. Вікторіє, я не завжди з вами згоден, але ваші матеріали, без сумніву, найкращі на цьому сайті.
Просто продовжуйте писати. Дякую.